Володимир ГОНЧАРЕНКО СЕРЦЕ СТОМЛЕНЕ Й ПУСТЕ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СЕРЦЕ СТОМЛЕНЕ Й ПУСТЕ

337

Можливо, серце стомлене й пусте,

Колись крізь брук трояндою зросте.

Чи ж губи милої потягнуться торкнутись? –

Для мене це питання не просте.

338

Життя – це вимір нашого шляху.

Говорять: „Тут усе, як на духу:

Де кривизна, де прямо й чесно йшов,

Служив де правді, де служив гріху”.

339

Твойого погляду й ланіт невідворотні чари

Мене підносять аж над сині хмари.

Твойого голосу сріблясте джерело:

Я жду від нього милостині й кари.

340

Хто не зіва, тому везе в житті,

Тому і в рай відкриті всі путі.

А ми проґавили шматків лакейських безліч,

Ось нам тому і почесті не ті.