Володимир ГОНЧАРЕНКО
ВІД СТОЛУ БАТЬКІВСЬКОГО
Від столу батьківського вщерть наївшись каші,
Черпаєм мудрість ми тоді в небесній чаші.
Та вже як добре по світах побродим,
До пилу рідних нив тіла схиляєм наші.
294
Ми до батьківської частенько йдемо хати,
Щоб у мандрівку сухарів набрати.
Та повернувшись з голими руками,
Ми в серці відчуваєм справжні втрати.
295
Найпотаємніші життя узори вишиває:
Одних приводить в світ, а інших – забирає.
Та скільки б ви не крали і не тлили, –
Ніякий вас мільярд від смерті не спасає.
296
Ну що без друзів ти – лише печаль пуста,
Нікчемність мрій і духу суєта.
Що нам без друзів золото й корали?
Ми з друзями – краса і доброта.
Немає коментарів:
Дописати коментар