Володимир ГОНЧАРЕНКО Відміряєм шляхи: хто рівні, хто криві.

Володимир ГОНЧАРЕНКО
 Відміряєм шляхи: хто рівні, хто криві.

345

Чи ж мало нам титанами дано?

Всього ж не вхопимо для себе все одно.

Нащо жага людська? Нащо їм так багато?

Та вічний плин життя не згасить і вино.

346

Злоба століть у нас ще не пройшла,

На добрих справ життя вона, як тінь лягла.

До щастя йдем, а люди – не взірець.

Чи ж мало геніїв уже земля дала?

347

Закутий в камінь тихо берег спить.

В ланцюг закутий мусить також жить.

По кому музика, чи ж він її почує, –

Чи всі жалі він звіда хоч на мить?

348

Відміряєм шляхи: хто рівні, хто криві.

Хто йде відкритими, а хтось шука нові.

А для ледачого: йому шляхів не треба,

Він перележить якось і в траві.