ВОЛОДИМИР ГОНЧАРЕНКО ІЗ ЗБІРКИ РУБАЇ СОНЯЧНІ МОЇ

1510

Були ми на Землі не згірше від Богів,

Та капіталіст-глитай над нами суд вчинив.

Він совість втративши, забрав у нас роботу,

З святих дітей Землі зробив німих  рабів.

1511

Ви, геї і раби. Ну, чим би ви гордились?

Насправді ж ви в ніщо давно перетворились.

Насправді ви лайно, від чого дикі люди

Тікаючи від вас, в печерах відхрестились.

1512

Ну, як спасти цей світ? Безсила вже громада.

Перед негідником повзти готові гірше гада

Вас давлять і плюють на вас, як на нікчем.

Ви ж думаєте – вам то манна з неба пада.

1513

Бандитизм розвели, що не можна вже жити.

Багачі й бізнесмени – найбільші бандити.

Обікрадуть тебе, будеш ти й винуватий,

Бо за гроші суддя злочин може прикрити.

1514

Світ – лікарня з мільярдами підлих хвороб.

Узаконив  шахрайство і царство нероб.

Він на совість і правду накинув кайдани,

Заганяючи чесного генія в гроб.

1515

Шахраями набиті державні палати –

Перед ними ти мусиш за правду конати.

Вони кров висисають із чесного люду

І готові копійку останню забрати.

1516

На прощання скажу – не потрібні печалі,

Як до Бога колись я на прощу причалю.

Таємниці життя розгадать нам несила,

Хоч які у житті не долали б ми далі.

1517

Навергав ти на цій Землі чимало,

Але ця праця не пройшла дарма.

Та це здається генієві – мало,

Бо безтурботність – це йому тюрма.

1518

Ми творим на Землі, для того й Бог послав,

Щоб добрих ми змоглим створить багато справ.

Та хто добро творив, а хтось гріхів набрав.

Та добрий  Бог гріхам ніде не потурав.

1519

Ми так хотіли Господа любить,

А він на нас давно махнув рукою,

Він не прийде ніколи з нами жить,

Бо панські ваблять і його покої.

1520

Я не дарма не п’ю хмільне вино,

Хоч, може, й Богом послане воно,

Щоб ми і горе, і гріхи у нім топили.

Та губить душу – звісно це давно.

1521

Якщо тобі назначені роки,

Жити з людьми. Чи, може, навпаки

Лихому ти прислужишся тирану

І продаси народ свій залюбки.

1522

Нема життя, коли народ кона,

Коли його з’їдає сатана.

Нема життя, коли за кусень хліба

Брат брата за межею обмина.

1523

    Свойого сина не вберіг Господь,

Прислав нам Леніна і Сталіна взаміну

Щоб навели в суспільстві дисципліну,

Та ненавистці людства не збороть.

1524

Ти йшов до Бага. Бог тобі поміг

Здолать безмежжя й крутизну доріг.

Та шахраям він більше помагає

Нас у баранячий скрутити ріг.

1525

Бог – одвічний наставник мойого життяі,

Чи ж прожити зумів я його до пуття?

Скільки б ми не хотіли життя повернути,

Та не буде нічому уже вороття.
                    Володимир Гончаренко, 25 липня 2913 року