121
Замість творчості
чарка у кого в роду,
В того праця
ніколи не йде до ладу.
В того душу
диявол швиденько ухопить,
Горе й бідність
за ним побредуть по сліду.
122
Ти не трать свій талант
на пусту суєту,
Не розмінюй хвилин
на розмову пусту.
Праця – ось де найкращий з наземних напоїв,
Вона мріям
сплітає вуаль золоту.
123
Продавали немало
і душу, й снагу,
Помирали в житах
і на білім снігу.
Ми боролись за
долю в степах і долинах,
Та біда гнула
чесних постійно в дугу.
124
Ми жебрацтва не
хочем, воно ж пристає,
І шахрай нам
постійно удавку снує.
Ми не можем від
нього позбутись, – бо чесні,
А нечесний на
цьому ще більш виграє.
125
Ненажерливі наші буржуї
й панки.
Не змінив їх ні
час, ні криваві роки.
Революції дні
прошуміли безслідно.
Не живе доброта в
них. Скоріш – навпаки.
126
Небагато нам часу
Господь уділив,
Небагато нам щастя
у чашу налив.
Не на Бога жалійтесь
– він дав вам достатньо.
Кожен сам оціни,
як ти вік свій прожив.
127
Ви в останню
дорогу мене проведіть,
Випить чарку за
мене хвилину знайдіть.
Усміхався я сонцю
і ви усміхніться –
До могили моєї
дітей приведіть.
128
Уклоніться ви
праху моєму в той час,
Коли я вже не
буду співать серед вас.
Коли клунки
збираємо ми на той світ,
Що ж залишив
хорошого кожен із нас?
129
Був митець, був
творець, а сьогодні нема,
То невже ж він
прожив на цім світі дарма?
Хто грабує, – той
ситий. Голодний – лиш раб.
Доброта на цім
світі усіх нас трима.
130
Не жалій, що ти випив
так мало в корчмі.
Пожалій, що
дурить когось мав на умі.
З правди вилий
для людства ти бюст золотий
І не дай нас
розтлить аморальній чумі.
131
Не зітре тебе
час, коли правдою жив,
Коли ти Україну
всім серцем любив.
Коли ніс доброту
для людини простої
І для щастя
народу багато зробив.
132
Не зітруть нас
роки. В передзвоні століть
Наша слава, як
пам’ятник вічний стоїть –
Українцям,
що згинули в грізнім бою,
За Вітчину, за
правду, за чесність свою.
Немає коментарів:
Дописати коментар