205 Багачі вже давненько панують на світі, Їхні душі потворні в облуду одіті. Вони все убивають прекрасне і чесне, Ми ж радієм, що сонцем ласкавим зігріті. 206 На безмежному полі життя не страждай, Свого щастя найкращі сторінки гортай. Хай же радісна доля народу всміхнеться – І тоді на Вкраїні ми матимем рай. 207 Мужньо ти зустрічаєш незгоди життя, І проходиш його, як герой, допуття. Молодим залишатись подовше бажаєм, Хоч літам і не буде уже вороття. 208 Наших справ назбиралась чимала гора. Вже гукають: в дорогу збиратись пора. Не зітерти ніяк ворогам нашу чесність, До якого б в житті не прибились двора?

Володимир Гончаренко
РУБАЇ СОНЯЧНІ МОЇ

205

Багачі вже давненько панують на світі,

Їхні душі потворні в облуду одіті.

Вони все убивають прекрасне і чесне,

Ми ж радієм, що  сонцем ласкавим зігріті.

206

На безмежному полі життя не страждай,

Свого щастя найкращі сторінки гортай.

Хай же радісна доля народу всміхнеться –

І тоді на Вкраїні ми матимем рай.

207

Мужньо ти зустрічаєш незгоди життя,

І проходиш його, як герой, допуття.

Молодим залишатись подовше бажаєм,

Хоч літам і не буде уже вороття.

208

Наших справ назбиралась чимала гора.

Вже гукають: в дорогу збиратись пора.

Не зітерти ніяк ворогам нашу чесність,

До якого б в житті не прибились двора?