Володимир Гончаренко ДВІСТІ ДВАДЦЯТЬ СЬОМИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир Гончаренко
ДВІСТІ ДВАДЦЯТЬ СЬОМИЙ СНІП РУБАЇВ

9

Жадоба на Землі залишила сліди

Та ти до них за правдою не йди,

Бо підлі і в слова стальні вбивають цв’яхи,

Проти добра стальні гуртуючи ряди.

10

Чи ті діти уроки батьківські взяли,

Щоб свій рід вберегти від ганьби і хули?

Якби ми справедливі дороги долали,

То давно б уже люди щасливо жили.

11

Про чесний свій народ складаю рубаї

Та істину вигранюю у слові.

Якби до праведних дійшли слова мої,

Вони б за них стоять на смерть були б готові.

12

Скільки друзів моїх вже покинули світ цей давно.

Що поробиш, як іншого нам у житті не дано.

Ясне сонце зійде, швидко й вечір настане.

Нам повторювать з вами це коло життя всеодно.