Володимир Гончаренко
ДВІСТІ ДВАДЦЯТЬ ПЯТИЙ СНІП РУБАЇВ
335
Якщо посієш
квіти край дороги,
Дивись, чужі
щоб не стоптали ноги.
Бо вже давно
серед людей ведеться,
Де сіють
добре, там живуть тривоги.
336
Що там за мною
залишилось, знаю.
Нові стежки в
майбутнє прокладаю.
Для праці
кожну мить свою готую,
А ліні й
розкоші ніяк не потураю.
Немає коментарів:
Дописати коментар