РУБАЇ СОНЯЧНІ МОЇ
249
Хліб
на столі – це свято: кожен знає.
Яке
ж–то горе, як його немає.
Окраєць
кинуть може той байдуже,
Хто
хлібороба геть не поважає.
250
Коханку
маючи, дружину не цілуєш,
Набравшись
мудрості, ти хліба не цінуєш.
А
день не поїси і гонор геть злітає –
До
батьківської хати знов мандруєш.
251
У
лінощах не день, не два мине –
Весна
і літо швидко промайне.
Залишить
слід від праці на Землі –
Це
для людини, мабуть, головне.
252
Не
зупиняйся: рух наше життя.
Літам
дзвінким не буде вороття.
Але
не плач, не муч себе в натугах –
Роби
добро, не буде каяття.
Немає коментарів:
Дописати коментар