ЛІРИКА
Я кохання твого не розтрачу повіки,
Як нектар із троянд, воно серце п’янить.
Твоє слово, як мед, твоє слово, як ліки,
Без яких я не можу ні жить, ні творить.
Я з тобою пройшов і шалені дороги,
І нестатки, де хліб ми не сміли ділить.
Ми боролись з тобою в житті до знемоги
Та
Вкраїну свою не змогли
розлюбить.
Обіймаю тебе, бережу, як пташину.
Зацілую! Як сонце зігрію теплом.
Де не будеш, гукни, я до тебе прилину,
Берегтиму, як цвіт, що цвіте за селом.
Пломінка, ніби мак, мов волошка, ласкава,
Мов у сонці ранковім неспита зоря.
Не потрібні мені ні визнання, ні слава,
Бо любов твоя вічно в мені не згоря.
Немає коментарів:
Дописати коментар