ПОЕЗІЇ
Моє життя – не
просвіт у вікні
Моє життя – це
Всесвіту частина.
Я мучусь і
працюю день при дні.
Бо я людської
мудрості краплина.
На мене валиться
громада лихоліть.
На мене падають
громи й голодомори.
А я стою між
горами століть.
І відбиваю долі
злі докори.
Немає коментарів:
Дописати коментар