Володимир Гончаренко
ДВІСТІ ВІСІМНАДЦЯТИЙ СНІП РУБАЇВ

1

Я до вас пригорнусь, українці мої,

Попрошу полюбити простори свої,

Полюбить Україну такою любов’ю,

Щоб позаздрили вам найбагатші краї.

2

Українці, дружіть в круговерті життя,

Намагайтеся шлях свій пройти допуття.

Один одному руку потиснемо щиро –

І не буде ні заздрощів, ні каяття.

3

Все минає. Мине і трагедія днів,

Що нам Бог за гріхи на Землі заповів.

Ви учіть своїх діток чеснотам, добру,

Щоб щасливо з людьми  жити кожен умів.

4

Лицемірство і  зрада –  їм поруч іти.

Не дають вони чесним сягнути мети

Чи багато за правду без хліба вмирають

І готових для праведних щастя знайти?

5

Шахраї будуть вічно народ мордувати,

І на чесних кайдани моральні кувати.

Скільки зла заподіяли нам демократи,

Час настав за цей злочин у влади спитати.