Володимир ГОНЧАРЕНКО ПОЕЗІЯ НЕ СПИТЬ! ВОНА У СВІТ ВОЛАЄ!

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ПОЕЗІЯ НЕ СПИТЬ! ВОНА У СВІТ ВОЛАЄ!

141

Ми всі помрем – на те й живем,

Таке життя незмінне коло.

Ми  в інші форми перейдем,

Та слово не помре ніколи.

142

В моїх віршах знайде натхнення час

І прагнення до щастя і до волі.

В моїх віршах вогонь борні не згас –

Я кращої для всіх шукаю долі.

143

З нещасного не смійся ти, щасливий,

Бо взавтра інший прибіжить гнідий.

І може статись так – від горя хоч завий.

Хто ж долі нашої відмінить день зрадливий?

144

Жорстока боротьба між злом і добротою –

Та вічний зміст життя ми творимо з тобою.

Хтось мудрості черпнув. Хтось глек пустий поніс,

Щоб перед Богом стать в тіснім ряду з юрбою.

145

Ножа заніс твій друг. Ти не простиш ніколи.

Долай вершини ти, сходи пустелі й доли.

Не бійся – він не вб’є твоєї честі й слави.

Убити можна зло. Добра не вбить ніколи.

146

Життя – це нев’янучі квіти даровані світу,

Ми сприймаєм його ніби  лань в срібні шати одіту.

Це життя – помилок череда невгамовна,

Щоб щасливими бути, потрібно трудитись уміти.

147

Ніяка доброта не допоможе злу,

Даремно докорять капустою козлу.

Даремно підлому читать про честь молитви,

Не зрозуміть йому й краплиночку малу.

148

Час – грізний судія, а нам – виконуй строк.

Життя прекрасне те, де менше помилок.

Де дружба і любов співають спільно пісню,

Там горе і біду запхають у куток.