ЧУДОВА БУДЬ, ПОЕЗІЄ ЖИТТЯ!
321
Настав той
час, що важко розділити,
Хто бідний
духом, а хто надто ситий.
Хто ж вірить в
правду, і в красу, і в день,
Серпанком
святості і миру оповитий.
322
Спинися,
друже, ти хоч на хвилину
І поміркуй про
світ, і про людину:
У землю
вернемось, та гордий будь за працю –
Лиш наша праця
не піде у глину.
323
Ні! Не проймає
сум мою невинну душу,
Що час прийде
і світ цей кинуть мушу.
У всі віки
жалі про це були і будуть.
Я теж законів людства не порушу.
324
Одні вершин
без труднощів сягають,
А в інших піт
з чола, а мало з того мають.
Дарма. Вини у
долі в
цім ніскіленьки нема.
Вина в царях, що люд в пітьмі тримають.
Немає коментарів:
Дописати коментар