Володимир Гончаренко
СЛАВА МАТЕРИНСТВУ!
Мамо! Мамо! Робота і втома, –
Все пройшла на своєму віку.
Ти чекала, матусю, нас вдома.
Сльози кануть в життєву ріку.
Мамо! Мамо! І холод, і голод,
Де й собак не побачиш в дворах.
На поличках в коморі в нас голо –
Душу вашу проймав біль і жах.
Тремтите ви за діток маленьких, –
Що сьогодні дасте на обід?
Бо прийдуть вони нишком до неньки,
А за ними прийде сивий дід.
Погодуїте нас ви журбою,
Дід у казку це все передасть.
Як змогли подолать ми з тобою,
Злидні, голод і різну напасть?
Як ти вивела шляхом тернистим,
Нас у світ до людей, до добра?
Мамо! Мамо! Твій шлях променистий,
У віках його славить пора.
І ми славою душу зігрієм,
Як згадаєм, що мама в нас є.
Зберегти ми твій образ зумієм,
І дзвінке материнство твоє.
Немає коментарів:
Дописати коментар