Волоодимир ГОНЧАРЕНКО
На небі зорі. На землі думкаи правлять рубаї.

153

Той, що покинув рідний край, родину,

Чи ж може він любити щиро Україну?

Продажні нелюди, не лізьте в душу нам –

Не Україні служите, а виродкам–панам.

154

Ми не раби, щоб землю продавати,

А почуття свої на гріш якийсь міняти.

Прийшли ми в світ добром служить народу,

В борні за щастя людське умирати.

155

Для мудрого життя – це не хмільне вино,

Для праці і добра воно для них дано.

Бо тільки тим, хто віддано працює,

Богами виткане для радості воно.

156

Я вільний, а значить журитись дарма,

Бо вільна душа не сприймає ярма.

Бо вільна людина – це Богом назначена доля,

І суму, і горя в душі його добрій нема.

157

Живе любов, а значить будем жити,

Бо лиш любов життям уміє дорожити.

На світі нас тримає віра, і надія,

Та лиш любов нас щирістю зігріє.

158

Не в довжині життя весь смисл його і сіль,

І доброта до нас хай лине звідусіль.

Ціна життя– в валізі гарних справ,

Які за вік ти свій на цій землі надбав.

159

Що в молодості думав ти зробить,

На старість мусиш підсумок підбить.

Якщо ти не зробив, щоб звеселити світ,

То нуль тобі ціна – пора могилу рить.

160

Життя вибудовуй правдивим і чистим,

То й  старість зустрінеш ти днем променистим.

Нехай же проходять нещастя й проблеми,

А ми у коханні, як цвіт проживемо.